Зародження футболу проходило повільно й дуже довго. Багато хто дотепер вважає батьківщиною футболу Англію, але це не зовсім вірно. Згадка про гру, що нагадує собою футбол, зустрічається в декількох народів. Найбільш древнє джерело – це літописи династії Хань, що в Древньому Китаї. Їм більше 2000 років. Не відстає і Японія – схожу гру в м’яч тут грали близько 1400 років тому. "Гравці розділяються на дві команди. М’яч поміщають на лінію в центрі площадки. На обох краях площадки за спиною в гравців, кожний з яких стоїть на відведеному йому місці, проводять ще по лінії. За ці лінії потрібно занести м’яч, причому зробити цей подвиг без рук, лише розпихаючи гравців команди-суперника,”. За свідченням сучасника Древнього Рима, це опис гаспартума – гри, яка віддалено нагадує футбол.
Звичайно, той "футбол” був мало схожий на футбол сучасний, тому важко сказати, хто був родоначальником футболу – у подібні ігри грало дуже багато народів. А футбол у тому вигляді, у якому ми звикли його бачити, дійсно, з’явився в Англії. Там футбол зароджувався як розвага черні. Розділившись на дві команди з необмеженою кількістю гравців, вони намагалися закинути "м’яч” в "ворота” один одному. Тут м’яч і ворота в лапках, тому що вони були зовсім не схожі на сучасні: десь м’яч являв собою надутий свинячий міхур, десь відрубану голову…. У свою чергу, ворота були або рискою (лінією, позначкою), або певним місцем. Що стосується футбольного поля, то ними служили вулиці Англії.
Футбол був дуже популярний, але практично повна відсутність правил лякали людей, не залучених у гру. Адже тоді футбол був дуже небезпечний як для гравців, так і для вболівальників. Тому в 1314 році Едуард ІІ забороняє футбол: "Поскільки від тисняви й штовханини, від біганини за великими м’ячами, у місті стоїть шум й занепокоєння, через що багато чого злого відбувається. Господу неугодне, найвищим указом велю надалі в міських стінах богопротивну цю гру заборонити під страхом тюремного ув’язнення”. В 1349 році Едуард ІІІ теж забороняє футбол, далі заборони слідують від Річарда ІІ, Генріха ІV, Джеймса ІІІ. Як ви, напевно, зрозуміли, заборона на футбол зовсім не означала припинення гри в нього. У футбол грали незважаючи на заборони.
Отже, за свідченнями сучасників, в 1565 році на вулицях Англії відкрито грали у футбол. Тоді футбольних правил ще не існувало, тому ігри закінчувалися важкими травмами гравців й уболівальників, нерідко смертельними. Не дивно, що багато хто ненавидів цю гру.
Згодом у футболі з’явилися правила: гравцям не дозволялося лаятись, ставити підніжки, бити по ногах і нижче пояса. Проте, силові прийоми й усілякі бійки вважалися тоді цікавою особливістю футболу, за яку його й любили. Футбол розбурхував кров.
В 1801 році Джозеф Стратт у книзі "Спорт та інше проведення часу” описав футбол: "Коли затівається футбол, гравців розбивають на дві групи, так, щоб у кожній була однакова кількість. Гру проводять на полі, де виставляють двоє воріт на відстані вісімдесяти або ста ярдів один від одного. Зазвичай ворота – це дві палиці, вриті в землю на відстані у два або три фути один від одного. М’яч – надутий міхур, обтягнутий шкірою, – ставлять посередині поля. Ціль гри – забити м’яч у ворота супротивника. Перемагає команда, яка першою заб’є гол. Майстерність гравців проявляється в атаках на чужі ворота й у захисті своїх воріт. Частенько трапляється, що, надміру захопившись грою, суперники без церемоній штовхають і нерідко попросту збивають один одного з ніг, так що виходить купа мала”.
Через піввіку потому в 1863 році, коли були прийняті футбольні правила й створена англійська футбольна асоціація, нарешті, повністю народився сучасний футбол. З тих пір футбол поширився по усьому світі в такому вигляді, у якому ми його знаємо й любимо. Англія вважається батьківщиною футболу, і вона дійсно заслужила це звання. Насамперед, за багатовікову вірність цьому виду спорту. Незважаючи ні на які заборони.